ПЕРЕДМОВА

Цей підручник дає широкі уявлення про застосування синергетики – науки про самоорганізацію – до досліджень різних процесів у загальній філології і лінгвістиці зокрема. Філологи вже давно стали розуміти, що об’єкти їх вивчення – мовна система, літературні твори, мовленнєва діяльність – містять у собі потенціал самоорганізації і саморегулювання. Зрозуміло, що багато базових понять філології під час вивчення її об’єктів допускають поряд із традиційним вживанням також і синергетичне трактування, якщо вивчати становлення і еволюцію цих об’єктів.

До другої половини ХХ ст. адекватної наукової мови для опису механізмів самоорганізації не існувало. Становище змінилося з появою науки синергетики та її буремної експансії в різні сфери, багаті на самоорганізовані системи. Експансія синергетики в лінгвістику привела до появи науки лінгвосинергетики, на рахунку у якої вже є фундаментальні розробки в сфері самоорганізації дискурсу, мовленнєвого твору, малих жанрів, самоорганізації стилю (Л.С. Піхтовнікова); синергетики англійської мови, діахронічної лінгвосинергетики (Т.І. Домброван), синергетики словотвору та синтаксису на основі фрактальної теорії (С.М. Єнікєєва), синергетики поетичної творчості; медійного дискурсу (О.О. Семенець), синергетики в просторі літературознавства і мистецтвознавства (В.І. Силантьєва), синергетики постмодерного роману (О.Г. Фоменко), синергетики фоностилістики і фонології (А.А. Калита, Л.І. Тараненко), синергетики омонімії; фрактальності тексту (С.В. Кийко, Ю.Є. Кийко); синергетики перекладу (М.С. Дорофєєва) та ін.

Більшість цих напрямків представлено у колективній монографії «Синергетика в филологических исследованиях» (2015 р.), що певним чином символізувала об’єднання як розробок синергетики у філології України, так і відповідних фахівців, які сприйняли синергетичні ідеї, синергетичне світобачення. Об’єднанню фахівців та розвитку синергетичної парадигми сприяє також щорічна конференція «Синергетика у філологічних дослідженнях», яка з 2015 р. проводиться на базі факультету іноземної філології Запорізького національного університету.

Ці напрямки продовжують розвиватися в рамках української школи, взаємодіючи із синергетичними розробками в сфері квантитативної лінгвістики, лінгвопсихології, лінгвістичної філософії. Українська школа ґрунтується на глибоких розробках кінця минулого століття і має значний потенціал розвитку на сьогодні і на майбутнє.

Більшість перерахованих вище напрямків лінгвосинергетики представлено у підручнику, розрахованого на серйозного, вдумливого читача, який цікавиться сучасною наукою. Актуальність, значення цього підручника полягає у наявності базових знань про синергетику у філології, достатньо повному описі теперішнього стану лінгвосинергетики. Знайомство з підручником сприяє міждисциплінарному підходу до завдань філології, а також грамотній постановці і вирішенню наукових завдань цієї науки.

Підручник складається з розділів, до яких додаються питання і завдання, теми рефератів, які передбачають використання матеріалів підручника, а також самостійний пошук. Він базується на навчальній програмі з лінгвосинергетики для аспірантів і магістрантів, яку укладено та затверджено Вченою радою факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (протокол № 10 від 20.05.2016 р.). Ми сподіваємося на корисність підручника для студентів, аспірантів і всіх, хто цікавиться процесами самоорганізації у мовній, мовленнєвій і літературній сферах.

Л. Піхтовнікова