ВСТУП

Монографію присвячено дослідженню прагмастилістичних і лінгвокогнітивних характеристик німецького прозового шванку.

У XXI сторіччі в наукових студіях України активізуються лінгвістичні дослыдження текстів малих форм, у тому числі текстів сатиричної спрямованості. Увага вчених зосереджена на таких жанрах: афоризм [Манякіна 1980; Шарманова 2005; Оніщенко 2008, 2010; Анастасьєва 2015, 2017], епіграма [Перлина 1995], анекдот, жарт, мікрогумореска [Гонтар 1995; Карасик 1997; Sawtschenko 2000; Самохіна 2008], байка [Піхтовнікова 1999; Піхтовнікова 2000; Піхтовнікова, Гончарук 2016; Pichtownikowa 2008], казка [Сотникова 1997; Кирилюк 2016], гумористичний вірш [Дук 2007], приклад [Жук 2004], реклама [Піхтовнікова, Самаріна 2016], американське „short story” [Шонь 2002], розмовне оповідання [Канакова 1990], притча [Яремчук 2013], новела [Чередниченко 2016; Сухова 2017] та ін.

Наявні відомості про лінгвістичну природу комічних текстів є далеко не вичерпаними. Цей новий напрям потребує подальшої розробки для конкретних типів тексту. Шванк належить до типів тексту малих форм, а саме: він є короткою сатиричною оповіддю з фольклорними витоками. Тому тексти шванку подано просторічною народною мовою, іноді грубою та брутальною, часто з багатослівною мораллю [Юриняк 1996; Bausinger 1967; Kuttner 1934; Martini 1944]. Головні функції шванку – соціально-критична, дидактична, розважальна, повчальна [Bausinger 1967; Bobertag 1964, Fischer 1968; Fischer 1965; Grimm 1991, Martini 1944, Rupp 1962, Stroszeck 1970]. Шванк вибудовує сатиричний простір, у якому, завдяки гіперболізації, усі протиріччя подій і персонажів перетворюються на кумедні [Bebermeyer 1977; Fischer 1968; Rupp 1962].

Спеціальних лінгвістичних досліджень шванку як типу тексту в українській філології не виявлено; в німецькій германістиці шванк із точки зору лінгвістики досліджувався здебільшого фрагментарно. Спроби лінгвістичного аналізу цього типу тексту мають місце в дослідженнях німецьких філологів [Bausinger 1967; Bausinger 2000; Bebermeyer 1977; Beyer 1969; Bobertag 1964; Deufert 1975; Doderer 1970; Rupp 1962; Fischer 1968; Fromm 1962; Grimm 1991; Hufeland 1966; Kuttner 1934; Newald 1963; Neumann 1964; Neumann 1977; Ranke 1967; Röhrich 1964; Schmidt 1963; Strassner 1978; Stroszeck 1970].

У дослідженнях шванку вказується на генералізованість цього терміна [Schmidt 1963]. Дослідження шванку як типу тексту на композиційному рівні здійснювалося в основному у сюжетному аспекті [Günter 1977]. На узагальненість подій і персонажів у прозовому шванку вказується в працях Ф. Мартіні, Г. Руп [Martini 1944; Rupp 1962]. Заслуговує на увагу дослідження стильових рис прозового шванку Г. Кутнером у порівнянні зі стильовими рисами інших текстів малої прози, зокрема фацетій і новел [Kuttner 1934].

Шванк досліджувався як прототип сучасних поетичних текстів [Günter 1977], у порівняльному аспекті прозовий шванк поряд з казкою, анекдотом, жартом, новелою розглядався у працях українських і зарубіжних вчених [Гонтар 1995; Sawtschenko 2000; Bausinger 1967; Berendsohn 1968; Frosch-Freiburg 1971; Harkort 1970; Lüthi 1976; Lüthi 2005; Neumann 1964; Newald 1963; Ranke 1955].

Наведені джерела свідчать про відсутність системних досліджень прозового шванку як типу тексту в головних аспектах: лінгвостилістичному, прагматичному і когнітивному. І до сьогодні залишаються невизначеними лінгвостилістичні, прагматико-дискурсивні, інформативні та когнітивні параметри, які характеризують прозовий шванк; залишається недослідженим їх взаємозв’язок і системна взаємозумовленість. Висвітлення цього кола питань у нашій роботі уможливлює створення нового підходу до досліджень шванку як типу тексту і як дискурсу.

Об’єкт нашого дослідження – німецькомовний прозовий шванк XV – XVII століть як тип тексту і як дискурс. Принципово новим у нашому дослідженні є його предмет – лінгвостилістичні, комунікативно-прагматичні та когнітивні характеристики шванку.

Теоретико-методологічну базу дослідження становлять лінгвістичні концепції художніх текстів, у яких домінують: концепція композиції у лінгвостилістичному аспекті [Анненкова 1977, Пихтовникова 1992; Riesel 1970]; концепція стильових рис [Ризель 1961; Пихтовникова 1992]; теорія композиційно-мовленнєвих форм [Бессмертная 1971; Кайда 2000]; концепція текстових категорій, зокрема інформативності тексту [Арнольд 2002; Гальперин 1981; Моль 1971; Пихтовникова 2004]; теорія авторської мовленнєвої стратегії [Арутюнова 1981; Безугла 2007]; теорія кодування в художніх текстах [Арнольд 1990]; теорія текстових концептів [Карасик 2004; Приходько 2008]; концепція дискурсу як когнітивно-комунікативного феномену [Почепцов 1986; Шевченко 2005]; концепція типу тексту як сукупності текстів, поєднаних подібною композиційною структурою, а також подібним використанням лексичного і граматичного інвентарю [Анненкова 1977; Riesel 1970].

В якості методологічної бази вперше в українській германістиці застосовується комплексний підхід до дослідження тексту малої прози в лінгвостилістичному, прагматичному та когнітивному аспектах, а розташування шванку серед малих форм дозволяє розробити стратегію лінгвістичних досліджень, актуальних для багатьох типів сатиричних дискурсів з огляду на практичну відсутність подібних студій.

Методологічна база дослідження зумовила використання лінгвопрагматичного, лінгвостилістичного та лінгвокогнітивного методів аналізу: структурно-семантичний (для виокремлення і опису текстових концептів), системно-структурний (для розробки моделі тексту), порівняльний (з метою порівняння стильових рис шванку, байки і прикладу як короткого повчального оповідання), контекстуальний (для концептуального аналізу тексту прозового шванку), композиційно-стилістичний (для виокремлення типів композиційної структури, композиційно-мовленнєвих форм та опису стильових рис тексту шванку), інформаційний (з метою побудови фреймових схем текстових концептів та лінгвокогнітивної інтерпретації тексту), стилістико-лінгвістичний експеримент (для розмежування шванку і прикладу), метод моделювання тексту (з метою визначення шванку як типу тексту і як дискурсу).

Основна мета дослідження німецького шванку полягає у системному аналізі, який органічно поєднує лінгвостилістичний, лінгвопрагматичний і лінгвокогнітивний аспекти.

Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:

- з’ясувати лінгвістичні характеристики шванку як типу тексту, його місце в мовній картині світу;

- розробити методику системного дослідження шванку в лінгвостилістичному, лінгвопрагматичному і лінгвокогнітивному аспектах, які породжують відповідні підсистеми в цьому типі тексту;

- описати лінгвостилістичну підсистему шванку, а саме: його композицію, яка розглядається з точки зору формально-змістового членування тексту, структури композиційно-мовленнєвих форм і композиційно-мовленнєвого вияву стильових рис;

- виявити лінгвопрагматичну підсистему дискурсу шванку, а саме: авторські мовленнєві стратегії та механізми кодування;

- установити лінгвокогнітивну підсистему шванку, у тому числі механізми інформаційного забезпечення тексту, а також розробити фреймові схеми концептів шванку;

- розробити комплексну модель шванку як типу тексту, яка враховує лінгвостилістичний, лінгвопрагматичний і лінгвокогнітивний аспекти, дати визначення шванку як типу тексту і як дискурсу, що сприятиме встановленню його лінгвістичного статусу.

Матеріалом дослідження слугували тексти 950 шванків німецькомовних авторів XV-XVII століть (Г. Бебеля, В. Бютнера, Б. Валдіса, Й. Вікрама, Е. Вольгемута, Й.Ф. фон Гартена, Й.Г. Гельбіга, Г.В. Кірхгофа, Б. Крюгера, М. Лінденера, Й.Т. фон Ліхтензее, М. Монтана, О. Меландера, Й. Паулі, А. Тюнгер, Й. Фрея, А. Штробля, М.В. Шумана, Й.В. Цінгрефа та ін.) загальним обсягом 825 сторінок.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше здійснено системне дослідження шванку у нерозривній єдності прагмастилістичного та лінгвокогнітивного аспектів; на матеріалі малої сатиричної форми описано авторські мовленнєві стратегії; на базі концепції інформаційної архітектоніки побудовано фреймові схеми текстових концептів; запропоновано поняття прямого, інвертованого та конвертованого утворень концепту в сатиричному тексті; розроблено лінгвістичну модель і визначено поняття шванку.

Наукову новизну одержаних результатів можна узагальнити у таких положеннях:

1. Шванк є (відносно) коротким сатиричним оповіданням (з елементами драматизму) про мовленнєві і немовленнєві дії шванкових фігур (персонажів), у якому засобом автологічного, об’єктивованого мовлення (із перевагою денотативних значень), а також за допомогою особливої авторської мовленнєвої стратегії, що базується на спеціальному сатиричному коді, утверджуються загальнозначущі цінності, відображається глибока психологічна ситуація комічності негативних явищ.

2. Шванк як тип тексту спирається на корельовані між собою рівні композиції. Взаємоузгоджені рівні композиції, які відображають спосіб авторського зображення (формально-змістовий рівень), зміст (змістовий рівень), утворюють системну площину тексту, на якій виявляється стиль шванку у вигляді стильових рис, узгоджених із композиційною структурою тексту й типовими для нього видами композиційно-мовленнєвих форм: повідомленням, описом, роздумом. Провідними стильовими рисами, які утворюють ієрархію, є епічність, сатиричність, експресивність, стислість/розгорнутість, діалогічність/монологічність, просторічність, об’єктивність викладу.

3. Прагматичні параметри тексту й дискурсу шванку реалізуються в авторській мовленнєвій стратегії створення дискурсу, у підпорядкованих їй комунікативних актах персонажів, а також у конструюванні текстових концептів. Авторська мовленнєва стратегія реалізації інтенцій шванку ґрунтується на сатиричних кодах. Код включає такі компоненти: індикатор розгалуження смислу; протиріччя смислів; актуальність смислів для персонажів; неактуальність (сатиричність) смислів для читача. В авторській мовленнєвій стратегії суттєву роль відіграє фактор імпліцитності. Можливими є прямі, інвертовані й конвертовані способи імпліцитної підтримки утворення концептів.

Утворення суперечливих смислів у контексті, їх актуальність для персонажів і неактуальність (сатиричність) для читача здійснюються всіма композиційно-стилістичними, лінгвопрагматичними засобами і найбільш рельєфно відображаються в несумісності атрибутів текстових концептів.

4. Системно-структурну модель шванку як типу тексту складають такі чинники: шванк є коротким сатиричним оповіданням, яке бере витоки в народній творчості; основні функції шванку – розважальна і дидактична; об’єктами сатиричного зображення у текстах шванків виступають життєві протиріччя і абсурди, представлені в комічному аспекті. Переважаючим засобом зображення об’єктів і явищ у шванку є епічний із невеликими за обсягом елементами драматизму. Типова композиційна структура шванку на змістовому рівні складається з таких компонентів: заголовок, зачин, розвиток дії, розв’язка та мораль, яка міститься як у заголовку, так і в розв’язці. Основні текстові категорії, присутні у шванку, – це інформативність, концептуальність (наявність текстових концептів), комунікативність; текстотвірною (дискурсотвірною) у шванку є авторська мовленнєва стратегія, що спирається на сатиричний код.

5. Фреймова структура текстових концептів відображає атрибути фрейму, значення атрибутів, джерела знань про значення, а також приєднані процедури. Фреймовий аналіз конкретних концептів шванку демонструє несумісність фреймових атрибутів, яка виявляється в джерелах знань про значення. Така несумісність робить концепт шванку потенційно комічним.

6. Спільні властивості й закономірності текстових концептів шванків є такими: а) концепти шванків мають значну семантичну ємність, створену імпліцитною складовою текстів шванків; б) семантична ємність тексту шванку спирається на фонові знання читача про описувані ситуації, при цьому сфера та джерело цих фонових знань є прозорими; в) сатиричність дискурсу шванку зумовлює те, що знання в концептах представлено в гострому, конфліктному зіставленні смислів, яке виражається у несумісності атрибутів концептів; г) деякі шванки, що тяжіють до жанру байки або притчі, факультативно містять у своєму концепті символічну складову (образ-символ).

7. Інформаційний аспект дискурсу шванку, фактор його імпліцитної, прихованої інформації тісно пов’язаний із герменевтикою, тобто проблемою розуміння та інтерпретації тексту. Положення про розуміння та інтерпретацію тексту виявляють свою подальшу конкретизацію в процесі аналізу інформаційної суті композиційних рівнів тексту. Композиційні рівні є адекватною структурою тексту, яка узгоджується з теорією інформаційної архітектоніки. Інформація на кожному композиційному рівні має свою унікальну якість і надлишковість, яку не можна цілком усвідомити на цьому рівні. Її пояснює подальший композиційний рівень.

Теоретична значущість роботи полягає у створенні й обґрунтуванні системного підходу до лінгвістичних досліджень малих сатиричних текстів і дискурсів. Триєдність тексту шванку як лінгвостилістичної, лінгвопрагматичної та лінгвокогнітивної структур дозволяє адекватно наповнювати когнітивні аспекти (концепти шванку, фрейми) стилістичним і прагматичним змістами (мовленнєві стратегії, кодування, стильові риси). Тому результати дослідження є внеском у прагмастилістику та когнітологію, зокрема у стилістичну, прагматичну і когнітивну концепції сатиричних текстів. Науковий внесок авторів полягає також у тому, що в дослідженні виявлено, описано й систематизовано малодосліджений матеріал німецькомовних шванків, що дозволило встановити прагматичні, стилістичні та когнітивні характеристики шванків, визначити мовні механізми організації і функціонування цих текстів. Вагомим внеском є залучення до дослідження текстів шванків робіт із інформатики, сучасної теорії фреймів, які раніше застосовувалися до художніх текстів лише фрагментарно.

Структуру монографії зумовлено логікою дослідження шванку як типу тексту і дискурсу. У розділі 1 розглядається теоретичне обґрунтування досліджень, що здійснюються в обраних аспектах, вивчається композиція тексту шванку, прояв стильових рис шванку на мовленнєвому рівні, композиційно-мовленнєві форми, які переважають у тексті шванку. У розділі 2 розглядаються авторські мовленнєві стратегії у процесі створення дискурсу шванку та підпорядковані їм авторське мовлення і комунікативна діяльність персонажів у прагматичному аспекті, а також пропонується визначення шванку як лінгвопрагматичної моделі. У розділі 3 вивчаються механізми утворення текстових концептів шванку і створюються їх фреймові схеми, аналізуються шари концептів і приєднані процедури, досліджується інформаційний аспект авторських мовленнєвих стратегій та інформаційна архітектоніка шванку, спроектована на композиційно-мовленнєві рівні.